НТМ - Новини Твого Мiста

  • leftlayout Layout
  • rightlayout Layout
Главная Ассорти На городі бузина, а в Україні – журнал сатири та гумору «ПЕРЕЦЬ. Весела республіка»
На городі бузина, а в Україні – журнал сатири та гумору «ПЕРЕЦЬ. Весела республіка»
Рейтинг статьи: / 1
ХудшийЛучший 
10.12.2016 13:32

Декілька років тому за якихось загадкових обставинах в Україні перестав виходити улюблений народний часопис «Перець». Подумати тільки: журнал сатири та гумору, який 2012 року відзначив свій 90-річний ювілей, який у часи свого розквіту сягав понад тримільйонного накладу, зі сторінок якого ввійшло у велику літературу ціле гроно першокласних сміхотворців – від Валера Пронози (Еллана-Блакитного) й Остапа Вишні до Олега Чорногуза, Євгена Дударя, Степана Олійника, Павла Глазового та ін. А скільки чудових, зі світовим ім’ям карикатуристів він виховав!

Без перебільшення можна сказати, що в «Перці» протягом чотирьох десятиліть під кермуванням легендарного головного редактора Федора Маківчука діяла винятково продуктивна кузня майстрів сміху і водночас неофіційна академія навчання молодих літераторів, котрі обрали найскладніший, заодно й найнебезпечніший жанр.

Слід зауважити, що це життєрадісне осине гніздо дотепних фейлетоністів і

безтурботних насмішників влада кілька разів рішуче закривала під різними приводами, але потім, зрозумівши безнадійність своїх намірів, усе-таки знову відкривала.

І ось в незалежній Україні знайшлися мастаки, які вирішили ганебну традицію продовжити. Зрозуміло, що це було зовсім не смішно!.. Вочевидь саме тому на українських теренах появилися й ті, хто заходився повернути з підлого заточення поки що доволі життєрадісного і сповненого енергії ветерана сміху.

Ними виявилися двоє зовсім «нерозкручених», але доволі успішних видавців і літераторів – Юрій Іщенко і Юрій Цеков. Вони у видавництві «Толока» видають класиків світової й вітчизняної гумористики, тобто роблять те, чим займався «Перець» майже ціле століття. Ми розшукали в Києві цих двох ентузіастів і поставили їм кілька запитань.

– Чи не пояснили б ви читачам, з якої причини колишній «Перець» припинив свій вихід?

Ю. І. – Мені, як колишньому членові редколегії і одному з керівників журналу в роки його розквіту, хоч і сумно сприймати його «кончину», але й трохи смішно від того, що це сталося без жодних на те економічних або політичних підстав. Журнал мав пристойний, як на сьогодні, тираж, оптимальний редакційний штат…

Ю. Ц. – Причиною став безрозмірний масштаб юридичної тупості, коли своє виключне засновницьке право журнал наївно і без опору передав державному поліграфічному підприємству, яким заправляв бюрократ із мізками колгоспного барана. Він і розчавив «Перець» як непідходящий для шлунку продукт.

– Зрозуміло. А може б, ви назвали імена цих колоритних осіб і назви

економічних структур?

Ю. І. – Як би банально не звучала моя відповідь… Це – звичайнісінькі «папєрєдніки». Яким підіграло в дечому і тодішнє керівництво журналу. Хоча б тим, що втратило пильність, надіючись на доброго «дядю-засновника-видавця» журналу, і до кінця так і не зрозуміло жорстких законів ринку і всіх премудростей виживання в ньому… І не квапилось «роздержавити» Перець, позбавивши його тим самим «щирого опікунства» всілякого роду «обезбашенних» чиновників та зухвалих авантюристів.

Ваш новий журнал називається «Перець. Весела республіка». Попри дещо змінену назву він залишиться спадкоємцем традицій, так би мовити, Великого «Перця»?

Ю. І. – Безперечно, ми збережемо часопис у його головних рисах, навіть у візуальному образі, до якого звикли мільйони українських прихильників гумору протягом десятиліть.

Щоправда, це буде вже принципово нове видання, з іншим змістовим іміджем, у якому превалюватимуть пародійність та іронія. Але, окрім цього, нашим головним творчим завданням все ж залишається відродження такого призабутого в Україні за останні десятиліття жанру, як фейлетон. В усіх його різновидах – як за конкретним фактом, де «маленький українець» захищається від свавілля одурілих і очманілих від влади чинуш, так і фейлетон-явище, де нещадно викриваються хвороби всього суспільства…

Ю. Ц. – Зрозуміло, що назви деяких рубрик і розділів, скажімо: «Страшне перо не в гусака», «Вибрики Пегаса», «Народні усмішки», «Перченя» – мають залишитися. Проте буде чимало й такого, про що ми сьогодні не говоритимемо – це поки що секрет. А ще продовжимо найкращі традиції журналу щодо підтримки молодих гумористів та сатириків

У «Каталозі передплатних видань» на 2017 рік «Перець. Весела республіка» обіцяє забезпечити всім передплатникам право безперешкодного набуття перчанського громадянства. Це жарт чи за цим щось приховано?

Ю. І. – Ясна річ, що внутрішніх, а тим паче закордонних паспортів з чіпами ми не видаватимемо. Але хочемо створити журнал як своєрідну «Державу Сміху» зі своїми пародійними структурами, веселими посадами і таке інше. А громадяни її, тобто віддані прихильники національного гумору, матимуть неабиякі пільги в доступі до якісного світового й вітчизняного гумору.

Ю. Ц. – Крім чисто творчих питань стосовно добору й популяризації кращих надбань української літератури в сатирично-гумористичному жанрі, ми розв’язуватимемо і питання надзвичайної культурної ваги: об’єднання всіх прихильних до гумору творчо обдарованих людей, тобто літераторів, журналістів, художників, артистів…

Цим у нас займатимуться «Префекти сміхових округів» у межах всіх областей України і за кордоном, позаяк уже сьогодні до нас звертаються численні закордонні українці з проханням організувати передплату й для них. Імена й адреси цих наших повноважних представників будуть опубліковані в першому номері журналу.

Ми неодмінно відновимо видання «Бібліотеки «Перця», в якій щомісяця виходитимуть книжки з новими творами українських гумористів і сатириків, авторів нашого журналу. І ці видання також будуть доступні кожному нашому передплатникові за смішними цінами.

А як збирається ваша Весела республіка налагоджувати стосунки з сильними світу сього? Адже вони у значній своїй кількості не далеко пішли від «папєрєдніків» і явно потребують критичного коригування?

Ю. І. – Як і кожна серйозна держава, що поважає себе, наша республіка не збирається щось у когось просити, зокрема, у можновладців, щоб потім задля відстрочки платежу або його списування поступатися своїми жанровими принципами.

Ю. Ц. – Розкрию один організаційний секрет: на сьогодні саме Юрій Іщенко є охоронцем нашого герба як Генеральний Сміховий Адміністратор. Певна річ, у нас є відповідна дипломатична служба, яка буде врегульовувати всі сатирично-гігієнічні процедури, зокрема, й очищувальні клізми для найвищих посадовців і ампутації наскрізь прогнилих ділянок суспільного організму.

Більше того, у нас уже є Надзвичайний і Повноважний посол Веселої республіки, котрого знають у кожному місті й селі. Це – Євген Дудар, котрий задля виконання відповідальної місії днями покидає свій хутір Мозамбік і повертається до столиці.

Не зайве повідомити й про те, що приступив до виконання своїх обов’язків і секретар Ради Сміхової Безпеки і Оборони (РСБО) Анатолій Василенко, народний художник України, а його творчий побратим Заслужений художник України Олексій Кохан очолив СміхоКабінет Міністрів. Як у повноцінній державі, маємо ми і свою жорстку і непримиренну опозицію, яку очолює такий маститий в Україні поет-лірик, як Петро Перебийніс…

Може, у вас є й своя зазвичай трохи роздута Адміністрація Президента, і бездіяльна Верховна Рада, і, Господи помилуй, свій Президент?..

Ю. І. – У нас уже все є, крім Президента, якого обиратимуть після закінчення передплати.

Щодо Адміністрації, то ви маєте рацію: вона, справді, роздута, але помірно. Бо ж і роботи на сьогодні непомірно багато! Тому й довелося, крім Департаменту Окружних Сміхових Префектів, створити і Департамент Всеукраїнського Козацького Реготу, і Департамент Регіонального Багатозначного Хіхікання, і Департамент Кепських Економічних Справ і… Аж до Похоронного Бюро Недолугих Ініціатив включно.

Ю. Ц. – Отож, запрошуємо всіх, хто любить гумор, передплатити наш журнал на 2017 рік. Як кажуть, на городі бузина, а в Україні – журнал сатири та гумору «Перець. Весела республіка».

 

Запитання ставив Василь ШАРОЙКО

 

 

 

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.


AddThis Social Bookmark Button
 

Нам интересно Ваше мнение по затронутой выше теме. А что думаете Вы? Ваши мнения лягут в основу нашей дальнейшей работы. Лучшие высказывания будут опубликованы в "Проспекте Трубников".

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ