НТМ - Новини Твого Мiста

  • leftlayout Layout
  • rightlayout Layout
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Главная НОВОСТИ Спецрепортаж Є така думка. НОВЕ НАШЕ МОРЕ (Окончание. Начало в №50 от 14 декабря 2017 года)
Є така думка. НОВЕ НАШЕ МОРЕ (Окончание. Начало в №50 от 14 декабря 2017 года) Печать E-mail
Рейтинг статьи: / 0
ХудшийЛучший 
25.12.2017 21:36

Правда про море

more

В активі Нікопольської територіальної громади, яка била і досі б’є на сполох, деякі здобутки все ­таки є. Недавно за рішенням Вченої ради Державної наукової установи Відділення морської геології та осадкового рудоутворення НАН України і за підтримки Проекту відновлення екосистеми Чорного моря підготовлено і видано збірник наукових розвідок та дискусій «Еколого­геологічні проблеми Каховського водосховища».

Читати його, признаємося, не вельми приємно. Якщо шістдесят років тому середня глибина рукотворного моря сягала восьми з половиною метрів, максимальна і 24­-ох, а мілководдя займало максимум 5 відсотків від його загальної площі, то нині мілина поширилася майже на 80 відсотків водосховища, а шар мулу на його дні накопичився ледве не чотириметровою товщею. А що в ньому з нечистот, токсичних речовин набралося за ці літа, сам Бог не знає. Тільки важких металів тут в десятки разів більше, ніж у річці Інгулець в межах гірничо­-металургійного Кривого Рогу. Вміст же фенолів вдвічі перевищує посильні для «переробки» і знешкодження природою.

Ви зрозуміли? Катастрофічно, в останні роки по міліграму на літр води, зростає споживанням морем кисню. А це значить, що воно потребує все більше і більше енергії для знищення органіки, але уже не справляється з нею і не самовідновлюється.

Тим паче, що якщо раніше повний водообмін у морі відбувався за півтора­-три роки, то зараз ні про який обмін і мови не йде. Фактично, у Каховському морі сьогодні ні купатися не можна, ні ловити рибу, ні тим паче подавати з нього питну воду.

– От ми й воліємо нарешті почути, дізнатися, достеменно з’ясувати, скільки Каховське море ще може проіснувати? Який граничний термін його функціонування можливий – хто розкриє нам цей секрет? – запитує В’ячеслав Сандул. – Це дуже важливо, якщо й не суть всієї проблеми. Адже на безкінечність море не розраховувалося. Йому відводився певний вік. Проектанти відразу передбачали вичерпання потенціалу водосховища.

Навіть той помиляється, хто називає Дніпро великою стічною канавою.
Ні, ми маємо каскад збірників нечистот, витягнутий по колишньому
руслу в минулому могутнього Дніпра

Дніпровська вода сприймалася тільки як природні ресурси, що мають працювати на потреби могутньої держави, зовсім не як джерело існування природи, її флори та фауни і людей. Ясно, що тоді й не заїкалися про замкнені цикли або повне знезараження і очищення стоків. Тоді мислили трохи інакше: велетенська водойма і мала служити… очисником. Шляхом розчинення та розбавлення в ній стоків та відходів. Які відкладатимуться ніби у невичерпних донних мулах, фільтруватимуться через тутешні ґрунти, піски та породи, за рахунок розмірів акваторії, наче масово й випаровуватимуться. Майже за принципом «мала купа, давай ще» цей резервуар задумали для довготривалого накопичення та складування в ньому усіляких нечистот. Сподіваючись, що скидатимуть у бездонну бочку.

Рукотворне, штучне море не тече, вода у ньому переважно стоїть. Колись десятки, згодом сотні, зараз і тисячі тонн усіляких і хімічних та токсичних відходів щодня потрапляють або змиваються у море, а воно, приймаючи їх, стоїть. За недавніми авторитетними висновками міжнародних експертів, «рідинні відходи українських підприємств або зовсім не очищеними скидаються у Дніпро, або очищеними умовно – за стандартами, прийнятими у світі, в Україні не очищається жоден кубометр шахтних, промислових та каналізаційних стоків». Це з одного боку.

А з іншого, за підрахунками тих же іноземних експертів, підприємства Запоріжжя, Енергодару, Марганця та Нікополя уже кілька разів встигли пропустили через свої потужності Каховське море. То чи треба тепер пояснювати, що сьогодні воно собою являє? Велику й перевантажену калюжу бруду по самісінькі вуха і з головою! Якщо колись нашу найповноводнішу річку пращури називали Борисфеном, що означало «сховище життєвих сил», то нині це дійсно сховище­кладовище смертельних небезпек для населення, котре ще й на грані можливостей утримувати їх в собі. Як засвідчили ті ж зарубіжні екологи, «Каховське водосховище сьогодні є одним з найбільших джерел захворюваності та смертності населення в його басейні».

more-2

– Місія Міжнародного фонду Дніпра, – уточнює В’ячеслав Сандул, – висунула масу ідей та пропозицій, як нам рятувати Славутич. Всі її ідеї та поради фактично запозичені з досвіду екологічного оздоровлення річок і озер Америки та Європи, передусім Сполучених Штатів, Канади, Німеччини та Франції, де ще недавно водні артерії також були забруднені по вінця, а сьогодні в них розводять форель. Та чи зарадить тільки цей досвід нам? – ось питання, на яке перш за все треба знайти відповідь.

Аби його шукати, нами і створюється, продовжує В’ячеслав Андрійович, Басейновий парламент Нижнього Дніпра. Ідея тут така – Дніпро має негайно одержати одного і обов’язково сумлінного господаря. Кордони регіонів не повинні поширюватися на нього, відгороджуючи один регіон від іншого. Щоб не кожна область і не кожне підприємство, не кожне місто та кожне село і відомство порізно хазяйнували і правили бал на ньому та в його величезному басейні, як Бог на душу покладе чи провокують власні запити і потреби.

А щоб один-­єдиний був розпорядник і законодавець стосовно Дніпра та його численних приток, який би діяв винятково в інтересах порятунку найбільшої річки країни. На жаль, створення басейнового парламенту, до якого би обирали своїх посланців територіальні громади «приморських» міст, сіл та селищ, владою гальмується – точніше, ігнорується. Наче в угоду усім запопадливим нині олігархам­бізнесменам, які й поготів заходилися привласнювати прибережні смуги вздовж водосховища та коїти на них, що їм заманеться. Таке враження, що наближають кінець світу…

– Ми, звичайно, реалісти і розуміємо, що швидко, за помахом чарівної палички море, даруйте, не зникне з наших очей, – каже Сандул. – До нього ж бо зараз прив’язане водоспоживання величезного промислово-індустріального Придніпровського краю. Проте логіка підказує: у річці не повинна стояти й застоюватися вода. Річка повинна текти.

Це, зрештою, одвічний механізм збереження та закон невмирущого існування матінки-­природи. Його ви знайдете навіть у Біблії. Біблія стверджує: «Всі ріки течуть в море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти». Звичайно, що штучні моря і перегороджені, зупинені ріки випадають з цього механізму, створеного, може, що й дійсно не нашим, а вищим розумом. Нашого вистачило на страшну дурню. Бо тепер знайте те, що з кінця 70-­х років минулого століття стало очевидністю, а ми якось досі її не осмислюємо: з завершенням спорудження на Дніпрі каскаду з шести водосховищ­ він в межах України перестав існувати.

Дніпра­-Славутича, яким ми всі пишаємося, як річкою, у нас насправді немає. Називати його річкою можна лише умовно. У нас це – суцільний ланцюг озер­-відстійників, зв’язаних між собою короткими руслами­-протоками. Навіть той помиляється, хто називає Дніпро великою стічною канавою. Ні, ми маємо каскад збірників нечистот, витягнутий по колишньому руслу в минулому могутнього Дніпра.

І це річка, водні ресурси басейну якої складають близько 80% водних ресурсів України! Річка, котра зі своїми притоками забезпечує водою мало не 25 мільйонів чоловік – 180 великих та малих міст і промислово-­виробничих центрів, 10 тисяч підприємств та п’ять з лишком тисячі сільських і понад тисячу комунальних господарств. Річка, в басейні котрої сповна чи частково 20 областей України. І де сконцентровано 59% вітчизняного виробництва продукції та товарів.

– Тим паче нам не доводиться відвертатися від світового досвіду, – і зі свого боку наполягають вчені-­біологи Дніпропетровського національного університету. – Скрізь екологічне оздоровлення занапащених річок починали з того, що розгороджували їхні русла. На планеті уже демонтовано десятки і сотні дамб та гребель, котрі зупиняли та уповільнювали течії.

more-3

А якщо поступово, поетапно спустити Каховське водосховище, то уже через 2­3 роки, не сумнівається кандидат біологічних наук Володимир Манюк, почне відроджуватися Великий Луг, ще через 5­7 – приходити до тями малі і великі річки-­притоки колишнього Дикого поля.

Однак замало спустити лише Каховське. Чи не першим, заявляє все той же Манюк, варто спускати Київське – воно найнебезпечніше. Не тільки тому, що після Чорнобильської аварії надміру переповнене радіоактивними елементами. Воно підняте на 106 метрів над рівнем Чорного моря. З урахуванням інших штучних морів, створених нижче, це як Домокловів меч, що навис над Україною страшенною загрозою. Так що найліпше всьому Дніпру повернути його природний режим. Себто весь Дніпро звільнити від пут гребель гідроелектростанцій. У вчених на цей випадок й поготів оптимістичний прогноз: вистачить 15­-20 років, щоб відродилася родочість затоплених земель та прибережна флора і фауна, а 50­-ти – щоб повернувся до колишнього стану весь басейн Славутича.

А всієї правди про Каховське море по сьогодні наші люди не знають. Не тільки про Каховське – про всі дніпровські, котрі в купі свого часу поглинули 8 тисяч квадратних кілометрів чорноземів, сіножатей та лісів. Територіально це сучасна Чернівецька область. Було затоплено більше 10 тисяч кладовищ і більше двох з половиною тисяч християнських церков та храмів, тисячі пам’ятників історії і культури, музеїв, шкіл та лікарень. Назавжди зникло майже три тисячі населених пунктів і міст, а з поколіннями насиджених гнізд виселено понад 3 мільйони чоловік.

Так задля чого все це було зроблено? За ради чого на спорудження всього каскаду на Дніпрі за нинішніми цінами витратили 2 трильйони американських доларів?!

Правда полягає в тому, що за надсекретним планом під прикриттям примарних і реальних народногосподарських цілей сталінським режимом відразу закладалася можливість свідомого, одночасного і миттєвого руйнування гребель­дамб та морів. За екстремальних обставин, звичайно. Точніше – в умовах воєнної сутички з ворогом. Щоб якщо знадобиться, враз була змога «розгорнути» могутню й неприступну водну перепону з півночі на південь СРСР. Дніпровська задумувалася першою. Друга створювалася на Волзі. Але Волзька – це не наш зараз клопіт. Та й Дніпровська вважалася головнішою.

Цитую доповідну, підготовлену відразу після Чорнобильської катастрофи для цілком таємного ознайомлення колишніми високими радянськими «посадовими особами і спеціалістами, без права поширення у засобах масової інформації».

Отже, читаємо (мовою оригіналу):

«В случае экстремального варианта катастрофы Киевской ГЭС будут уничтожены все мосты и коммуникации через Днепр, все 24 газо­-нефте­-аммиако-бензопроводы, снесено более ста тысяч плавсредств, затоплены или уничтожены одна тысяча населенных пунктов, включая жилые и промышленные районы таких крупных городов, как Киев, Черкассы, Кременчуг, Светловодск, Днепродзержинск, Днепропетровск, Запорожье, Энергодар с Запорожской АЭС, Марганец, Никополь, Херсон, Новая Каховка и Каховка, Цюрупинск, Очаков, часть Николаева и часть Одессы – с потенциальными жертвами в 7­10 млн. человек.

Будут уничтожены канализационные системы указанных городов и многих других населенных пунктов, в Днепр выльются тысячи тонн хлора, аммиака, серной и соляной кислот, минудобрений и химсоединений, сотни тонн тяжелых металлов и их солей, радиоактивных веществ, свалок и отстойников, кладбищ и других захоронений. Если же водные ударные массы вместе с тысячами плавсредств и десятками тысяч тонн катастрофической арматуры, а в зимнее время – льда обрушатся на Запорожскую АЭС, погибнут все реакторы, с выбросом огромного количества высокорадиоактивных компонентов в атмосферу, и водные массы Черного моря. В экономическом и экологическом отношениях Украина перестанет существовать как республика.

Следует также учесть, что Днепровский каскад является самым крупным в Европе и на планете открытым каскадом многоводных искуственных водохранилищ, выходящим в Мировой океан. В результате мощного водного удара взрывной гидроволной загрязненные водные массы Черного моря через Средиземное, из Суэцкого канала и Гибралтара, попадут и в Мировой океан…».

– Так що рано чи пізно, а Дніпровські моря на зразок Каховського доведеться, образно кажучи, закривати, – не стільки наполягає чи прогнозує, скільки мріє В’ячеслав Сандул і продовжує: – Як на мою думку, то з Каховського треба починати. Воно останнє за течією, підходяще для пробного експериментального осушення, а давно стало дуже й дуже грізним. Але краще не рано чи пізно його спустити – краще вчасно.

 

Микола ЯСЕНЬ, газета «Лица», публикується зі скороченнями.

 

 

 

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.

AddThis Social Bookmark Button
 

Нам интересно Ваше мнение по затронутой выше теме. А что думаете Вы? Ваши мнения лягут в основу нашей дальнейшей работы. Лучшие высказывания будут опубликованы в "Проспекте Трубников".

Если Вы нашли ошибку или несовпадение, выделите текст и нажмите "Shift"+"Enter"

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ