НТМ - Новини Твого Мiста

  • leftlayout Layout
  • rightlayout Layout
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Главная
Свято Сонця, зрілого літа та зеленого покосу Печать E-mail
Рейтинг статьи: / 0
ХудшийЛучший 
07.07.2011 10:32

Це свято традиційно відзначається в Україні, Білорусі та Росії в ніч на 7 липня (24 червня за старим стилем). Історично це день літнього сонцевороту (сонцестояння), який з приходом християнських традицій став збігатися з Різдвом Івана Хрестителя. Спочатку назву святу дав Купало (або Купайло) – язичницький бог земних плодів. Тому сьогодні воно має таку поєднану християнсько-язичницьку назву – Івана Купала. Слов’янська община рідновірів святкує цей день за старим стилем.

Хто ж такі
рідновіри?

Слід зазначити, що у сучасному українському суспільстві та серед української діаспори, окрім християнської віри, набирають обертів стародавні язичницькі міфічні вірування наших предків. Таку віру називають рідновір’ям, а людей – рідновірами.

У відроджуваної віри українських предків є й своєрідна Біблія – «Волховник» або «Святе письмо рідновірів» – це «Велесова книга», яка являє собою збірник молитов, легенд, оповідань про давню слов’янську історію. Хоча багато істориків, лінгвістів та інших дослідників вважають цю книгу науковою фальсифікацією кінця XIX–середини XX ст.

food

До пантеону богів сучасних рідновірів різних течій (а також і язичників) традиційно входять: Дажбог (божество достатку й добра, багатства), Перун (бог-громовержець), Сварог (бог небесного вогню), Велес (покровитель домашніх тварин, торгівлі), Купайло (бог літнього сонцевороту, сонцестояння, покровитель шлюбу, кохання й продовження роду), Лада (богиня світової гармонії, покровителька врожаю, родючості, шлюбу, жінок і дітей), Мокош (богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю), Ярило (бог сонця), Рід (первісний бог давніх слов’ян).

Коли святкують?

В Росії та Білорусії, де також стрімко розвиваються язичницькі вірування у прадавніх слов’янських богів, є своє бачення Купальського свята. Його традиційна обрядовість в різних частинах України своєрідна, відрізняється одна від іншої. Святкування зазвичай проходять ввечері напередодні, вночі і в самий день Купала. Саме в ці дні сонце приходить до зеніту – найвище піднімається над землею, дає найбільше тепла і світла, виявляє свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Здавна це свято є складним обрядовим комплексом, що включає в себе збір трав, плетіння та пускання вінків на воду, стрибання через кострище, шукання цвіту папороті, пускання палаючого кола у воду, знищення стилізованих ляльок, хороводи, молитви богам. В давнину це було свято молодості, кохання, краси і шлюбу, воно втілювало у молодь любов до родини, праці, кохання та мистецтва.

Прадавні
українські традиції
у Нікополі

Святкування цієї чудової загадкової містерії провели й нікопольські рідновіри на березі Олексіївської затоки, поблизу села Капулівка. Свято розпочалося з традиційного уславлення богів та молитви до них. Всі гості утворили величезне символічне коло. Згодом заквітчані у вінки дівчата, жінки, парубки й чоловіки, хто в українських вишиванках, а хто й просто в джинсах, закрутилися в хороводі під співи традиційних українських пісень. Потім дівчата вибрали поміж собою Марену, а хлопці – Купайла, яких і побрали на святі, як це робили наші предки. Виготовили й стилізованих ляльок Марени та Купайла, які пізніше знищили вогнем та водою. Ці ляльки уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізувала гілка верби – Купайлиця, на яку пов’язали стрічки-бажання.

dools

Далі учасники цього неймовірно феєричного дійства пригадали давні українські ігрища, запалили священний купальський вогонь, довкола якого продовжилося свято. Спочатку стрибали хлопці й чоловіки, тому що вогонь вважається чоловічою стихією. Рідновіри вважають, що людина, яка стрибнула через вогнище и викрикнула «Слава Перуну», стане міцнішою й здоровішою як тілом, так і духом. Коли вогонь трохи стих, через кострище ніби перелітали закохані пари. Вважається, що якщо дівчина з хлопцем візьмуться за руки і не розчеплять їх до того, як опиняться на землі, при цьому тричі стрибнувши через вогнище, то будуть вони щасливі разом і обов’язково поберуться. Важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише із судженим (судженою).

Наступною частиною вечора було очищення водою – купання та пускання віночків дівчат на воду, щоб знати, звідки суджений прийде. Адже дівчаткам завжди цікаво, коли заміж вийдуть, і який чоловік за дружину візьме. Отож і ворожать: взимку на Старий Новий рік, а влітку – на Купайла. Окрім забав, рідновіри вшанували пам’ять предків, померлих рідних та близьких, запаливши свічки на заготовлених вінках й пустивши їх по воді.

Після цього всі посідали за святкову вечерю, віддали шану предкам і помолилися за народження літнього сонця Купали.

fire

Стихії
та символи

Рідновіри знають, що стихії вогню та води очищують людину від усього лихого та заряджають її позитивною енергією, а молитва дає наснаги та сили роду. Коло само по собі є дуже символічним знаком: об’єднання енергії людей та природи у колі хороводу; плетіння дівчатами вінків із різнотрав’я – символу щастя, шлюбу, кохання, долі, добробуту, одруження; пускання палаючого колеса – символу сонця – у воду; загадування бажань над святим хлібним короваєм. Коло – це символ сонця, руху небесного тіла, нескінченності, сили, внутрішньої довершеності, безмежності. Можливо, сучасна традиція обмінюватися та носити саме округлі обручки є нічим іншим, як продовженням або ж залишком стародавніх слов’янських вірувань, традицій поєднувати пари та скріплювати шлюб духовно й енергетично на все життя.

Надія ПІЧУГІНА.

AddThis Social Bookmark Button
 

Нам интересно Ваше мнение по затронутой выше теме. А что думаете Вы? Ваши мнения лягут в основу нашей дальнейшей работы. Лучшие высказывания будут опубликованы в "Проспекте Трубников".