НТМ - Новини Твого Мiста

  • leftlayout Layout
  • rightlayout Layout
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Главная Ассорти ТАЛАНОВИТА ЛЮДИНА НАШОГО РАЙОНУ. ВІРШ, ЯКИЙ ВРАЖАЄ БОЛЕМ…
ТАЛАНОВИТА ЛЮДИНА НАШОГО РАЙОНУ. ВІРШ, ЯКИЙ ВРАЖАЄ БОЛЕМ… Печать E-mail
Рейтинг статьи: / 0
ХудшийЛучший 
16.03.2020 12:20

stih

Що таке щастя? Це голосно сміятись у колі родини, бачити усміхнені очі дорогих людей, радіти тому, що ти робиш, оточувати себе мріями і не боячись сміливо йти до їхнього здійснення. Саме з такою мрією та сенсом життя живе одна талановита людина нашого району

Народився Олексій Іванович Юхно 10 жовтня 1937 року у селі Новопавлівка Нікопольського району Дніпропетровської області (раніше називали ті місця Великий Луг). Коли Олексію Івановичу було 3,5 роки, розпочалася Друга світова війна.

Війна увійшла в його пам’ять назавжди, у своїх розповідях він пам’ятає кожен прожитий день та ті жахливі речі, що відбувалися на його очах. Як розповідав Олексій Іванович, у його великій сім’ї було багато чоловіків і всі захищали свою країну на фронті. Батько повернувся з війни живим, дядько Савка, який був льотчиком, після війни вважався безвісти зниклим, але 15 років тому знайшли його рештки разом із підтверджуючими документами, ще один дядько був танкістом, загинув на фронті. Після війни Олексій Іванович закінчив неповну середню школу №18 м. Нікополь.

У 1957 році Великий Луг Запорозький був затоплений Каховським водосховищем, а його родину переселили до с. Придніпровське, де переселенці будували собі нові домівки.

Свою трудову діяльність Олексій Іванович розпочав у колгоспі «Аврора» с. Придніпровське різноробом. Приблизно у 50 років він став головою профспілки та продовжував працювати на землях найбільшого колгоспу у районі. 20 років поспіль він був головою Ради ветеранів с. Придніпровського.

Здібності до написання віршів у Олексія Івановича були ще змалку, він дуже полюбляв читати літературу. Писав вірші на різну тематику, але більше йому було до вподоби про природу. Однак серед усіх віршів є один, що вражає болем автора про гіркі часи нашого історичного минулого. Новина про те, що 25 грудня 1979 року до Афганістану були введені радянські війська і «обмежений контингент» мав стабілізувати обстановку, закріпивши за СРСР домінуюче становище в центрі Азії, Олексія Івановича збентежили та й від спогадів про війну, яку він пережив, на емоціях був написаний вірш «Посвящение женщинам». Цей вірш він писав до ранку, думаючи про те, що знову війна, знову кров і смерть прийдуть у багато сімей, які не дочекаються своїх дітей, чоловіків, батьків.

Посвящение женщинам!

Женщины! О, женщины родные!

Сколько же лишений и невзгод

Ваши плечи вынести сумели,

Что же принесет вам этот год?

Снимет ли душевные тревоги,

Сердца боль за ваших сыновей,

Что ушли от отчего порога.

И откуда ждать от них вестей?

И от них ли, может, вещей птицей,

Филин темной ночью прокричит,

Что сынам никто уже не снится,

Что их сердце больше не стучит.

Может так, а может, и другое

Голос комментатора Москвы

Сообщит о подвигах героев,

В подвигах которых были вы.

Женщины! Вы многое умели…

А порою, презирая смерть,

Даже там, где плакать надо – пели,

Потому что надо было петь.

Их и нынче в темное одетых

Встретите у Вечного огня,

Ждущих от гранитных плит ответа,

Образ павших в памяти храня.

Ждут и ныне молодые женщины

От близких, от родных, любимых сыновей,

Чтобы не стоять у обелисков.

И не ждать ответа от камней.

От безмолвных столбиков фамилий,

Бронзовых и каменных статуй,

Тех, что шли из жизни молодыми

И навеки встали на посту.

В камне, в бронзе, в мраморе, в металле,

И в спокойной вечности огня

В крепкости гранитных пьедесталов

В памяти у вас и у меня.

На сьогодні Олексій Іванович живе разом зі своєю сім’єю у с. Придніпровське. У цьому році виповнилося 60 років його спільного життя з дружиною. Їх завжди підтримують діти (дві дочки та син). Старша дочка також пише вірші та презентує їх на різних поетичних заходах, зокрема на засіданнях любительського клубу у Придніпровській сільській бібліотеці, що організовує завідувач бібліотекою Жулай Н. О.

Тож побажаємо Олексію Івановичу міцного здоров’я та творчого натхнення для написання нових поетичних творів, які залишаться у історичний спадок читачам нашого району.

 

 

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Свежий номер "Проспекта" Вы можете приобрести в точках продажи прессы или оформив подписку.

AddThis Social Bookmark Button
 

Нам интересно Ваше мнение по затронутой выше теме. А что думаете Вы? Ваши мнения лягут в основу нашей дальнейшей работы. Лучшие высказывания будут опубликованы в "Проспекте Трубников".

     Свежий номер уже в продаже

25-01

Посмотреть предыдущие выпуски

О нас

Если Вы нашли ошибку или несовпадение, выделите текст и нажмите "Shift"+"Enter"

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ